aconsejable: (Default)
"- Слово моє,- казав він,- не для вас. Слово моє для
мертвих і ненароджених. Слово моє прийдучим вікам. Затямте, ви, сини і дочки
великої землі... Затямте, гнані, принижені, затямте, витравлювані голодом,
мором!.. Нема кінця нашому життю. Горе тобі, зневірений, горе тобі, виречений
самого себе!.. Кажу вам правду велику: краще буде Содомові й Гоморрі в день
страшного суду, ніж вам, що відреклися й плюнули на матір свою!.."(с)


Сьогодні 20 років з початку путчу. І фактично через чотири роки ми стали державою. Хотілось би
сказати трішки, щодо своєї хоч і куцої, але все ж таки Батьківщини. Так вже вийшло, що я прожила своє життя в цій країні. Я не знаю, як воно там по іншому, я не знаю, що таке жити у складі іншої країни, не знаю, як це знати одну мову, не знаю, як воно там. Моя Батьківщина вже вільна, незалежна Україна, бо тут я виросла, бо на українських піснях я зростала, бо
звикла до звичного суржику, українського телебачення, і мови по телевізору. Мені дико дивитись російське телебачення, дико і по чужому чути російську мову, бо тут не чуєш мову, якою
розмовляють сусіди. Тут щось, інше своє…І мені боляче дивитись на все те, що зараз відбувається. Мені боляче дивитись на те, що зараз у моєму місті з’являються фашисти, мені боляче від того, що наша освіта губиться і вбивається, боляче від того, що вбивається звична і така глибока культура. І інколи мені не вистачає сил, хочеться все покинути та втекти. Але все одно
ще хочеться зберегти трішки віри у те що, ця куца, крива, змучена, забита,
вбита країні підніметься з колін. Хочеться вірити, що отой хлопець у вишиванці, якого бачила сьогодні, також буде мати таку ж віру. І може, справді щось зміниться. Я хочу у це вірити. Бо, якби пафосно це не звучало, моя Батьківщина - Україна.
aconsejable: (Default)
Цей запис звернутий до українського читача, вірніше до його совісті. І тут навіть справа не в мові, а в відношенні. Я не знаю, як можна так відбити будь-яке бажання, але нашим вчителям це вдається якнайкраще. Розповідаю: коли я була маленькою і я ще не мала заангажованої думки, мені дуже подобались дитячі казки Франка. Я обожнювала ці дитячі оповідання, ходила до бібліотеки, зачитувалась невеличкими оповіданнями. А потім, я потрапила до рук своїх викладачів і вони змогли посилити в мене на все життя ненависть до всього пов’язаного з літературою. І не те щоб вчителі були погані, вони просто - намагаюлись в літературу вкласти одну загальну пропаганду. А знаєте, що мене бісило найбільше? Це те що, в кожному творі знаходилось, якесь речення, яке повинно було довести, що літератор є боєць, і найважливіше - пригнічений (обов’язково), в кожному вірші, оповіданні, казці - він боровся із загарбниками, це також невід’ємна річ. Потім пам’ятаю ще декілька епізодів, наприклад книга Уласа Самчука "Марія". Не пам’ятаю, вже з якого приводу я її прочитала, але десь через декілька років вона все таки була включена в програму, та це немає значення. Проблему була в тому, що сама історія жінки,справила на мене величезне враження і емоційне, і духовне. Але ми пройшли мимо цієї книги, і здогадайтесь чому? так, там ніхто не боровся із загарбниками, ворогами. Просто життя, звичайної людини, яка хоче просто жити. Мені, на все життя запали ці строки в серце: "Не я прощу, Бог - простить, а мені нічого прощати". Це ж скільки насправді можна віри вкласти на основі цих строчок, і наскільки можна привити любов до Батьківщини літературою, театром і не пропагандою, а словом, емоцією. Подумайте, як можна підняти українську думку, одним тим фактом, що коли до Курбаса прийшли з НКВД дивитися його театральну постановку, в кінці п’єси всі нквдисти встали і хлопали стоячи. А Соломія Крушельницька?...Ні не хочу, я далі продовжувати, бо насправді це нікому не потрібно. Бо виростити іншу націю, означало би крах бидло маси, що не потрібно ні Заходу, ні Сходу. Набагато легше звести стадо баранів і змусити їх битися за мову, Бандеру, ОУН-УПА і т.п. Барани, вони ж для того і призначені, щоб годувати світ.

Profile

aconsejable: (Default)
aconsejable

September 2014

S M T W T F S
 123 456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 02:47 pm
Powered by Dreamwidth Studios